1.Позначте речення з сурядним, підрядним і безсполучниковим зв’язком.
А Луг, на який вони прийшли, був давній і старий; колись тут було річище Ташані, потім
воно пересохло, поросло травою, по веснах заливалося водою, а коли вода спадала —
просихало, і на його величезному квадраті, обрамленому з чотирьох боків лозняками,
розкохувалися зелені, густі та запашні трави (Г. Тютюнник).
Б На порозі вислуховуєм ще трохи стогнання самої хазяйки, і тепер ми певні, що наша
знайомість з наметом міцна: ми посіяли в людях свій образ, нехай тільки тепер росте… (М.
Коцюбинський).
В Та спочатку не любила його, але обіцяла любити, якщо він змінить спосіб свого життя і
стане порядним громадянином (У. Самчук).
Г Коняка паслася зовсім близько, і було виразно чути, як вона щипає траву (Г. Тютюнник).
Д Чи то жаль їй стало своїх даремно змарнованих літ, що промайнули в самотині та
вдовуванні, чи, може, її добре серце само потяглося до молодяток, бо важко і сумно їй
жилося одній; але коли вони прийшли до неї проситися в пожильці, то прийняла їх як
найдорожчих гостей: за стіл посадовила (Г. Тютюнник).
2.У яких складних реченнях з різними видами зв’язку допущено пунктуаційну помилку
щодо вживання розділових знаків між частинами?
А Де на круті й високі хвилі ударять звечора дощі, там ходять хмари посивілі, і глоду
хиляться кущі (А. Малишко).
Б Дубовим листом пахнуть мокрі стежки, на дні в озерах світиться блакить, лежать доріг
золочені мережки, де я ходив, де він іще ходить (Я. Шпорта).
В Прозорий вересень, дороги вкриті пилом, і сонця мідь, мов сурма в вишині (Р. Братунь).
Г Пізнав радість бачити, як на очах зростають і мужніють свої вихованці; відчути, що і в них
є частка твоєї праці, душі й серця (3 газети).