Ответ:
Мотиви лірики Т. Шевченка років заслання
Десять років солдатської неволі із царською "забороною писати і малювати" — найтрагічніша сторінка життя Т. Шевченка. Знаючи, що він буде покараний, поет продовжує писати й малювати. "Караюсь, мучусь, але не каюсь" — таким було його життєве кредо. Криючись від стороннього ока, поет пише вірші, у яких — протест проти царського свавілля, готовність боротися до кінця.
Провідними мотивами поезій періоду заслання були: сум за рідним краєм, самотність, боротьба за волю, за звільнення від самодержавства всіх народів, які жили в російській імперії.
Поезію періоду заслання називають ще "невольничою поезією" Т. Шевченка. Кожна з цих поезій народилася з поетової печалі, з невимовної журби і є частиною його серця:
Нудьга і осінь. Боже милий,
Де ж заховатися мені?
Що діяти? Уже й гуляю
По цім Аралу; і пишу
Віршую нищечком, грішу.
Однак мотив суму в творчості цього періоду — це не песимізм, бо сподівання
І зборюють журбу, а віра здолає зневіру. І в цілому оптимізм Шевченка-невільника бере гору над песимізмом:
Може, ще я подивлюся
На мою Україну...
Може, ще я поділюся
Словами-сльозами
З дібровами зеленими!
Мало того, у багатьох творах, написаних у засланні, поет гостро критикує царизм. Поема "Царі" є найкращим тому свідченням:
Бодай кати їх постинали,
Отих царів, катів людських.
Морока з ними, щоб ви знали.