Так, юнак Доріан, залишаючись наодинці, залюбки грає роль Нарциса. У тексті читаємо про Доріана, що він "мавпує, як дурник", "якось раз... поцілував - точніше, вдав, ніби цілує вуста, намальовані на тому портреті", "щоранку він довго простоював перед портретом, милуючись ним, інколи він відчував, що майже закоханий у нього". Нарцисизм героя - це вияв не тільки естетизму як світоглядної позиції героя, але й безсумнівна ознака роздвоєння його особистості, що стає дедалі помітнішою: "Він усе дужче закохувався у власну вроду і з дедалі гострішою цікавістю спостерігав розпад своєї душі". Серед особистих речей Доріана Грея - один із численних дарунків лорда Генрі: "овальне ручне дзеркало в рамі із слонової кістки, прикрашене купідонами". У нього герой полюбляє дивитися.
Учитель може запропонувати учням прочитати невеличкий твір Вайльда під назвою "Послідовник".
Послідовник
Коли Нарцис помер, ставок його замилування перетворився з чаші солодких вод на чашу солоних сліз, і німфи, плачучи, виходили з лісу, щоб співати ставкові пісень і якось втішати його.
І коли вони побачили, що ставок перетворився з чаші солодких вод на чашу солоних сліз, вони порозпускали своє зелене волосся, оплакували ставок і промовляли:
- Ми не дивуємося, що ти в такій гіркій жалобі за Нарцисом, адже він був такий прекрасний.
- Але чи був Нарцис прекрасний? - запитав ставок.