На мою думку, життя — це цінний дар, який потрібно цінувати, незважаючи на всі труднощі, проблеми, перешкоди.
По-перше, життя кожної людини є надзвичайно важливим, бо всі ми прийшли в цей світ із важливою місією. Для того, щоб зрозуміти своє призначення, потрібно для початку зрозуміти себе. Моя старенька бабуся, яка ще пам’ятає страшні події Другої світової війни, завжди мені казала, що в юні роки не могла зрозуміти, де її справжнє місце. Відчувала, що має щось зробити, проявити себе в чомусь певному, але не розуміла, де саме. Вона багато працювала, фізично перенавантажувалася, і це дало свій результат: страшне захворювання – рак. «Ти не зрозумієш, але я точно знала, що одужаю, бо ще не виконала свою місію,» — сказала вона. Бабуся знала, що її місія це виховати своїх майбутніх десятьох дітей, які в свою чергу, коли стали дорослими, займалися неймовірними речами. Це і була її головна місія, і аби її зрозуміти, потрібно було пережити важке життя.
По-друге, як писав Панас Мирний у творі «Хіба ревуть воли, як ясла повні..», що «життя – мов стерняста нива: не пройдеш, ноги не вколовши». Це справді так, бо труднощі, неправильні рішення, помилки — це те, що завжди буде невід’ємною частиною в житті кожного. Всі ці негативні критерії роблять нас сильнішими та формують власне «Я». Гладким не буває путь людини, тому, незважаючи на це, потрібно насолоджуватися та жити по-справжньому, бо ніколи не знаєш, скільки тобі ще залишилося.
Отже, потрібно пам’ятати, що життя – це не лише позитивне, ще є і негативне, тому важливо навчитися приймати це.