Відповідь:
Привіт, Вася!
Я давно не писав тобі листа, бо на це були вагомі причини, про які я розповім згодом. Минулого місяця, десь тринадцятого-чотирнадцятого березня я мав їхати до бабусі. Я з нетерпінням чекав цього дня, але... коли настав цей день, до мене прийшла Марго. Це та що нам допомогла вилізти із ями, коли ми в неї впали, пам*ятаєш? Так от, коли вона прийшла, я дуже зрадів і навіть забув, що мав їхати до бабусі.
Вона запитала: "Миколко, пам*ятаєш, як ви вдвох з Васею впали в яму?" і після цих слів вона таємниче покликала мене за собою. Я пошкандибав. І як ти думаєш, що вона мені приготувала?
Вона побудувала на тому місці величезну халабуду, да таку, що не відрізнити від звичайного будинку. Ми почали гратися і ледь не жити в ньому: куховарили, вирощували тварин (типу павуків або жаб, які мимо скалали повз нас).Так пройшов мій день, потім наступний і так минув, мабуть, тиждень, другий...Бабуся телефонувала до мене, але я так захопився, що не хотів навіть на хвилинку відірватися від гри. Як ти вже здогадався, так минув цілий місяць. Думаю ти розумієш, що на дурниці я б не купився, тому з нетерпінням чекаю, щоб показати тобі наш просто бомбезний дім.
Твій друг, Миколка.
Пояснення:
Думаю тобі вистачить. Що не треба- видалиш, заміниш