Ответ:
риса поетики в драмі Ібсена, як незавершеність кінцівки. Фінал п'єси є не закінченням колізії, що її організує, а початком нової, складнішої для Нори: одна річ -- відкинути старе (завжди простіше сказати, чого я не хочу) і зовсім інша -- збудувати власний світ, тим більше, коли невідомо, за якими принципами це робити, та ще у такому суспільстві, у якому живе героїня.