Ответ:О,привет,Аня,здесь с тем же вопросом)
Но смотри,что у меня вышло
Вітер бринить билиною, що не доходячи до містка, блякло, торішньо ворушиться біля ніг. Кущ калини,пробившись крізь товщу снігу, де-не-де червонів ягіддям, краплинами бубок на кетягах. Мов стрічка, що прискорюючись шалено,безладно летить на екрані, летить рвучись мигтючо до хаосу, так щодалі швидше відлітають дні, місяці, роки. Ярославна,до пояса потонувши в заметах, пішла вздовж течії донизу і,неквапом ступаючи з каменя на камінь,зупинилась. (О. Гончар)
Может и не так,но я так сделал