Ответ:
Претендентів на спадщину загиблих не бракувало. Між 1324— 1325 рр. в ролі галицького і волинського правителів згадуються двоє братів-князів із Силезії, нібито запрошених боярами, а на початку 1325 р. княжий престол посів обраний волинськими боярами БолеславТройденович, син мазовецького князя і сестри покійних Романовичів Марії Юріївни. Прикметним є те, що серед предендентів не було жодного із земель Русі. Це є свідченням того, що Галицько-Волинська держава стала органічною частиною європейської політики.
Висновки. За період від другої половини ХІІІ до початку XIV ст. Галицько-Волинське князівство пройшло шлях від найвищого піднесення за часів правління Данила Галицького до занепаду, коли воно стало об’єктом зазіхань сусідніх держав.
Объяснение: