Ответ: Ох, як я люблю волошки! Літом, у бабусі в гостях ці прекрасні квіти часто зустрічаються мені десь на поляні. Коли я була мала, я навіть розмовляла з нами, адже волошки здавались мені чимось магічним, дивовижним і неймовірно прекрасним. Я розповідала їм, наче друзям, свої маленькі таємниці, а вони тихо кивали мені. Звичайно, то вітер гойдав їх, та я вважала, що квіточки погоджуються зі мною. Волошки вабили мене блакитним , наче небо, кольром, своєю незвичність, а ще тим, що я могла розкрити їм свою дитячу душу, а вони розкривали мені свою.
Объяснение: