Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть ,
Плугарі з плугами йдуть ,
Співають ідучи дівчата ,
Семя вечеря коло хати ,
Вечірня зорінька встає.
Дочка вечерять подає ,
А мати хоче научати .
Так соловейко не дає .
Поклала мати коло хати,
Маленьких діточок своїх ,
Сама заснула коло їх .
Затихло все , тільки дівчата
Та соловейко не затих.
В цьому вірші Т. Г. Шевченко описує вечерю сім`ї , весняного вечора . Він змальомує квітучий рай ( Едем ) , де всі люблять один одного та поважають . Люди живуть у гармонії та в ладі . У світоогляді Шевченка цей садок та люди одвічнна глибинна сутність України.