Ответ:
Найбільше й найдорожче добро в кожного народу - це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, у яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування.
Навчаючись з малих літ балакати, ми разом з тими словами, що доводиться їх запам'ятати, набуваємо й розуміння того, що ті слова визначають, чи назву якої речі, чи думку про що-небудь. Тобто, ми разом зі словами набираємося й розуму, набуваємо чужих думок, навчаємося самі думати й ті думки викладати словами.
Наші діти у свою чергу додають до здобутого від нас скарбу мови своїх вимовів того, що їм за свого життя довелося навчитися пере¬думати, пережити. Так і складається людська мова, що з кожним новим коліном все більше та більше шириться-зростає.