Люди із самого початку свого існування дуже прагнуть знати, або просто зрозуміти; що таке щастя? І ЧИ буває воно взагалі на загал? Питання про щастя, старий як сам мир… Багато з людей думають, що щастя в грошах.
Ні, це не так! Наприклад, чи щасливі ті, у кого дуже багато грошей? Немає. Якщо грошей багато, значить і проблем стає теж багато. Пускай навіть будуть гроші, крута машина багатий будинок. Але чим більше всього цього, тим більше людей хто буде тобі заздрити, що ти маєш усе це. А заздрість інших і твоє щастя, це просто не сумісні веши! Деякі думають, що щастя це просто коли живеш і в тебе є улюблена робота.
Хоча, і це теж не те. Можу привести не великий приклад: Подумайте, адже в багатьох день починається, так само як і починався вчора.
Нудотний підйом з пастелі, туалет, ранковий кава. Дивишся на годинник, розумієш що спізнюєшся на роботу. Увечері з роботи. Сніданок, на диван і дивитися телевізор. Тому що ні на що сил уже немає. Кілька годин сну й усе починається заново… Хіба це наше щастя? Теж нет… Тепер я розповім своє розуміння щастя.
Щастя, це коду прокидаєшся рано ранком, дивлячись у вікно й бачачи, що там устало сонце. Відчувати в собі приплив сил із самого світанку й розуміти, що сьогодні ти зможеш зробити хоч щось що потім залишиться після тебе. Зробити щось корисне для інших, що б усе це запам'ятали й оцінили інші люди. Люди, яких ти любиш! Щастя, це коли наступає літо й ти починаєш жити по сьогоденню.
Просто починаєш розуміти, що ти ще живий! Якщо хто то вважає що саме справжнє щастя полягає в тому, коли ти любиш кого те, і люблять тебе.
Те вони буду не зовсім праві. Справжнє щастя не в любові, а розумінні! Щастя, це коли тебе повністю розуміють і у всьому з тобою згодні. Тоді адже не треба буде з ними про щось сперечатися, адже суперечка- це вже не розуміння. Ще, справжнє щастя, це коли у світі немає війни, коли у світі всі добре. Але цього досягтися дуже й дуже складно. Чому? Так тому що завжди найдуться люди, які захочуть усі те прекрасне, що ти створив просто побрати й зруйнувати в один прекрасний момент.
Прийде створювати всі заново, а це дуже важко. Набагато легше все втратити в одну мить, чому потім усе це побудувати заново. А своє щастя просте неможливо побудувати за лічені миті, на це можуть піти багато років. Краще звичайно не втрачати своє щастя, а зберігати його й звертатися з ним як можна ніжніше й бережнее. А може в цьому і є наш сенс життя? Знайти наше щастя, а потім намагатися всіма силами, які тільки в нас є, намагатися зберегти його від тих злих людей, які прагнуть його в нас відібрати!