Ответ:
Ще на початку роману «451 градус за Фаренгейтом» Клариса задає запитання Монтеґу: «Ви щасливий?» Він сміється, тому що вважає це дурницею, але насправді задумується над цим: «Звісно, щасливий. А що вона собі думає? Що я нещасний? — запитував він у порожніх кімнат». Таким простим запитанням 17-річна дівчина змінює спосіб мислення цього бездушного виконувача своїх обов’язків. Він починає задумуватися над відповіддю: «У нас є все, щоб вважати себе щасливими, але ми нещасні. Чогось бракує. Я шукав повсюди». Це звучить як прокляття для нас – людей майбутнього, які покладаються лише на технології і не можуть зрозуміти, що вони нещасні.
Объяснение: