Ответ:
Темно в лісі. Молодий стрункий явір вкривши коріння оксамитовим мохом
високо сягає рябеньким стовбуром. Сягає, щоб зеленим верховіттям
осміхнутися до блакитного неба зкупатись в золотому промінні. Цікавим
оком поглянути на/широкий чудовий краєвид розмовитись з вільним
вітром...
Тихо в лісі. Повітря не дихне ніщо нешерехне жодна рослинка несхилилася
незлякає маленької комашки. Мов усе поснуло, мов зачароване. За те вгорі
йде гучна розмова вітру з лісовим верховіттям. Ось чутно, як несе вітер
якусь новину з далекого лісу, що синіє за горбочком. Здалека чути глухий
гомін. Він наближається дужчає обхоплює верховіття. І здається, що
кожне дерево своїм листочком шепоче яке/сь чарівне слово. А ті слова
зливаючись в чудову гармонію шепотіння хвилею котяться далі
завмираючи в просторі... За першою хвилею котиться друга, третя...
Молодійний шелест листя. Чарівна музика молодого лісу...