Куліш дуже добре показує популізм – те, що ми зараз розуміємо під популізмом. Події «Чорної ради» – це друга половина XVII століття, після Хмельниччини. І він добре показує чорну сторону козацтва. Якщо Шевченко створює величний романтичний міф про козаків, то Куліш – його друг і співрозмовник, але в певних моментах його опонент – показує темну сторону: що козаки можуть бути не тільки красивими бунтарями, але ще й анархістами, які приводять до влади популістів.
Куліш цікавий тим, що показує один і той самий феномен із різних боків. Наприклад, велике протиставлення «Чорної ради» – між ушляхетненим городовим козацтвом і низовим запорозьким козацтвом. Запорожців він показує, з одного боку, як анархістів, які ставлять під сумнів будь-яку владу, якими дуже складно управляти, які приводять до влади популіста Брюховецького. А з іншого боку, це такі прекрасні романтичні люди, як Кирило Тур – запорожець, який робить героїчні вчинки, не зважає на небезпеку. Куліш створює класичний образ запорожця
головна думка «Чорної ради» в тому, що коли козацький низ збирається, то він чинить дуже погані речі. Він антидержавницький і приводить популістів до влади. Звичайно, для радянського режиму це була реакційна теза, як вони це називали. Навпаки, низи – це прообраз пролетарів, тому їх треба звеличувати.
У цьому сенсі Шевченка було набагато простіше вбудувати у матрицю радянської ідеології. Хоча, звичайно, Шевченко набагато складніший і цікавіший, ніж його інтерпретували в радянські часи. Але принаймні з ним можна було щось зробити. Куліш – складніше. І між Кулішем та Шевченком була дискусія. Куліш сам це описує і себе тлумачить як нащадка цього козацького дворянства.
Куліш у «Чорній раді» цих городових козаків теж ставить під сумнів і критикує. Тобто він дуже самокритичний. А Шевченко для нього був якраз представником цих мас. І ми бачимо у Кирило-Мефодіївському братстві напругу між аристократичним Кулішем і більш народницькими Костомаровим та Шевченком.
Тарас Шевченко у своєму листі до Куліша писав:
«Спасибі тобі, Богу милий друже мій великий, за твої дуже добрі подарунки і, особливо, спасибі тобі за «Чорну раду». Я вже її двічі прочитав, прочитаю і третій раз, і все-таки не скажу більш нічого, як спасибі. Добре, дуже добре ти зробив, що подарував «Чорну раду» по-нашому. Я її прочитав і в «Руській бесіді», і там вона добра, але по-нашому лучче