Про які події розповідає видатний український історик М. С. Грушевський: “Литовські пани були вдоволені такими відносинами, що самі правлять землею по всій своїй волі. На Волинь давали намісниками часом українців, часом литвинів, а як умер Семен Олелькович київський, не схотіли віддати Київського князівства його родині. Даремно Семен нагадував перед смертю свою вірну службу Казимирові, післав йому в дарунок свій лук і свого коня, на котрім їздив на війну, та просив, щоб за сю службу був ласкав до його родини. Даремно й кияни просили, щоб дали їм князем молодшого брата Семенового Михайла, що тоді був литовським намісником в Новгороді.” *