Ответ:
Намагатися висвітлити події твору, мабуть, буде недоречно, адже сам сюжет вимагає уваги до деталей, яких дуже багато, і кожна з яких несе певне значення. Але, одне можна сказати напевне: одна з моралей «Алхіміка» – показати читачу, що для досягнення мрії у нього є все. Хоча на перший погляд – справа марна, і так багато людей мають явні переваги в цій справі, і вона так далека від здійснення. Але якщо ти бажаєш цього усією своєю душею, увесь Всесвіт допомагає тобі у її здійсненні. Головне віднайти шлях, свій істинний шлях, і, що дуже важливо, слідувати знакам, які посилає доля.
Сантьяго наснився сон, один і той самий, декілька разів. Наснився скарб, до якого він може дійти. Хлопець не був впевнений, що це щось значить, але якась сила підштовхувала його до дії, і, як сказала йому ворожка, сон – це розмова Господа з нами, це те, що Він хоче сказати нам. Існує загальна мова, але є й та, яку під силу зрозуміти лише йому. Сантьяго вирішує послухатися знаків, які поставали на його шляху, і згодом, дійшов до пустелі, до пірамід, де мав бути скарб…
Він вирушив туди зі шматком золота, який подарував йому славнозвісний Алхімік. Сантьяго почав копати, відшукувати скарб, який був так близько. І тут з’явилися розбійники, які жорстоко його відлупцювали. Адже саме вони не один рік подорожують у пошуках скарбу, але їм так і не вдалося його знайти. Тоді Сантьяго розповів розбійникам, що це місце біля пірамід він бачив увісні, на що один з бандитів відповів насмішкою, сказавши що «той дурень, вірить у такі нісенітниці». Він розповів, що йому колись також наснився такий сон, але ж він не такий безрозсудний і наївний, щоб в це повірити. Розбійник описав місце, яке побачив у сновидінні. І тоді Сантьяго зрозумів, це – саме те з чого він починав. Це неймовірно, але то була його домівка, в цьому місці він бував часто, і тому впізнав його. Так, скарб, який він шукав знаходився там, де він був найчастіше, зовсім поруч. Та щоб це зрозуміти, йому довелося так багато пройти, пережити. Та результат був цього вартий. І що головне, треба слухати знаки, підказки, якими життя нас щедро наділяє, і які ми у сучасному коловороті подій часто просто не помічаємо. Ми, впавши у відчай, після безрезультатних пошуків вибираємо «тиху гавань»… Ми не ризикуємо втілити свою мрію в реальність, не відважуємося пройти перешкоди і все ж таки знайти те, заради чого варто жити.
Зізнаймося самим собі, чи наважимося ми пройти важкий шлях з випробуваннями без будь-яких гарантій на успіх? Єдиний гарант – ми самі, наші відчуття, наша сила та мужність, наша здібність слухати мову світу, мову Бога. Адже все – доля людства і доля кожного з нас пишеться однією рукою, все так пов’язано, все – одне ціле. І поки ми цього не зрозуміємо, доти не зможемо сповна відчути і переконатися в можливостях, які постають перед нами.
А чи варто взагалі шукати ці можливості? Я думаю, прочитавши «Алхіміка», переконаєтесь: в цьому образі кожен з нас і, одночасно, усе сучасне людство, яке прагне віднайти свій шлях. І обов’язково, беззаперечно віднайде. Треба тільки повірити і прислухатись до знаків і до свого серця, що воно підказує Вам.