Ответ:
Попередня частина «літературоцентричного» історичного есею була присвячена революційній стихії у книжці «Замісць сонетів і октав» молодого Павла Тичини. Із страшної революційної стихії 1918–1919 років вийшов Григорій Сковорода, який постав нібито сучасником Павла Тичини. Як поет працював із його образом, зробивши із нього революціонера? Як емоційно писав Дмитро Чижевський: «…[Н]е дурно такий визначний сучасний поет, як Павло Тичина, прислужився до поширення уявління про Сковороду, як про революціонера!..»[1]. Про все це дізнаємося далі.