ПРО КОГО ЦЕ ГОВОРИТЬСЯ:
«Орел, а не козак!»«… був собі дідусь такий мізерний, мов зараз тілько з неволі випущений…»«Добрий він, і душа щира, козацька, хоч удає з себе ледащицю і характерника»«Ще, може, звіку не сходились на сих полях такії два рубаки, одної сили, одної хисти, одного завзяття»«Ще була молода і хороша, тілько бліднолика пані. Зараз було видно, що се не нашого пера пташка»«Чоловік сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях… Хіба що по шаблі можна б догатуватись, що воно щось не просте: шабля аж горіла від золота; да й на йому була мов чужа…»«Моя хата скраю, я нічого не знаю»«… заклювала ворона нашого сокола!»«Чужою смертю я волі копувати не хочу…» «Уже я йому й отчизну, уже я йому правду під ніс тикав, а він своє… Сказано – дурному хоч кіл на голові теши!..»