Літній ранок вкрив річку туманом.На березі, біля самої води, стоїть красуня верба. Здається, що вона свої віти, ніби зелені кіски, низенько схилила на водою і вмивається ранковою прохолодою. А поряд росте могутній дуб, який своїми гілками наче руками міцно обійняв вербу.Він, здається,тихесенько розмовляє з красунею.Тільки верба ніби зажурилася.Лише, коли вітерець тихо щось їй прошепоче, вона свої віти знову вмочить в прохолоду річки.