Гріє сонечко!Усміхається небо яснеє,Дзвонить пісеньку жайвороночок,Затонувши десь в бездні-глубініКришталевого океану…Встань,Встань, орачу! Вже прогули вітри,Проскрипів мороз, вже пройшла зима!Любо дихає воздух леготом;Мов у дівчини, що з сну будиться,В груді радісно б'єсь здороваяМолодая кров,Так і грудь землі диха-двигаєсьСилов дивною, оживущою.Встань, орачу, встань!Сій в щасливий час золоте зерно!З трепетом любві мати щираяОбійме його,Кров'ю теплою накормить його,Обережливо виростить його.Гей, брати! В кого серце чистеє,Руки сильнії, думка чесная, -Прокидайтеся!Встаньте, слухайте всемогущогоПоклику весни!Сійте в головах думи вольнії,В серцях жадобу братолюбія,В грудях сміливість до великогоБою за добро, щастя й волю всіх!Сійте! На пухку, на живу ріллюВпадуть сімена думки вашої!28 марта 1880 (Збірка "З вершин і низин")