Йду спокійно до лісу. Цвітіння чудового вересу вчувається в прекрасному ароматі повітря, у легкому подиху вітру, у веселкових барвах неба. На піщаних ґрунтах, де зовсім не цвіте ніяка квітка, владарює верес. Від його фіолетового цвітіння не сховатися ніде - ні в затінку дерева, ні на узліссі, ні в гущавині. Його маленькі привабливі ліхтарики мов просвердлюють тобі душу, входять у свідомість. Перед очима гейзери цвіту, фонтани холоднуватогарячого багаття, каскади райдужного сяйва.
Дикі бджоли добросовістно пораються на віддалених ділянках у глибинах, у пущах і запасаються нектаром на зимівлю. А свійські літунки господарюють на околицях, поспішають... Незабаром знову задощить, затуманить, натрусить листя, приб'є цвіт. І тоді верес буде і бляклий, і сірий, і нудний. Ні взятку з нього, ні вигляду!