У іграшковому ящику зустрілися бджілка та віслюк.
Бджілка зітхала:
- Як же я хочу літати, а не бути затиснутою зі всіх боків!
Віслюк не зрозумів:
- Як літати? Для чого?
- Дурненький! Ну як же тобі пояснити, що це і є щастя - літати! Швидко долати великі відстані...
- Для цього можно швидко бігти і все, - вперто мотиляв головою Віслюк.
- Ні, це ж зовсім-зовсім інше! Ти дивишся на все зверху, бачиш багато того, що ніколи не помітиш знизу... А хочеш спробувати? тоді все й відчуєш сам!
- Як? В мене ж немає цього...для літання...крилець...
- А вуха? Нащо ж тобі такі великі, якщо не використовуєш ніяк! Точно, вони для цього тобі й вигадані! Стільки років жив й не знав! Добре, що зустрілися! Тепер все твої життя зміниться. Я навчу тебе літати!!!!!!!!
І дві іграшки захоплено стали вибиратися з ящика, де було темно, тісно й сумно.