Люблю тебе, Україно, за твою самобутність, неповторність твоеї історії, твоєї сумної долі.
Люблю, моя горда державо, твої пишні, та розкішні, поквітчяні поля й лани.
Багряним цвітом пишається твоя калина, Люба моя! Подивись же... Як мило для душі і для ока біліють твої розписні хатинки, вишіють твої хмапочоси.
Ціную твою мову, вишневу та солов'іну, на якій співають і творять твої численні благородні таланти, мудреці та філософи.