Ответ:
Держава визначає стратегію розвитку зовнішньої торгівлі, регулює її різні блоки, встановлює і вдосконалює механізми стимулювання зовнішньої торгівлі. На всіх етапах
регулювання розвитку зовнішньої торгівлі держава використовувала планування (директивне, індикативне) з використанням ринкових механізмів [1, с.81]. На всіх етапах розвиток
зовнішньої торгівлі тісно ув’язувався із загальнодержавними планами розвитку економіки
КНР, із завданнями її модернізації і розвитку. Зовнішньоторговельний чинник в руках держави був вельми ефективним інструментом здійснення індустріалізації країни, її подальшої
модернізації, нової індустріалізації на основі інноваційних механізмів.
Державні органи КНР використовують широкий арсенал прийнятих в міжнародній практиці
тарифних і нетарифних інструментів. Разом з тим використовується арсенал методів, які можна визначити як специфічно китайські, зокрема, поєднання відкритих і протекціоністських
заходів тарифної політики. При цьому митні тарифи розділяються на загальні і преференційні.
В китайській практиці використовуються і тимчасові, і спеціальні імпортні мита, два види
експортних квот, діють системи обкладення імпортних товарів внутрішніми податками
тощо [11]. Можна констатувати, що поступова лібералізація у сфері державного регулювання зовнішньої торгівлі сприяла, разом з продуманою системою протекціоністських заходів,
динамічному розвитку зовнішньої торгівлі Китаю після вступу до СОТ.
Объяснение: