При наступниках Махмуда в період усобиць і загрози з боку сельджуків столиця Газневідів була перенесена в Лахор. У 70-ті роки XII ст. смутою скористалися правителі невеликого васального князівства Гур, які 1173 року завоювали Газні, а в 1186-го — столицю свого колишнього сюзерена Лахор. Правитель Гура Мухаммед, опанувавши Пенджабом, став просуватися далі, в глиб Індії. 1191 року в битві зазнав поразки від Прітхвіраджа, раджпутського правителя Делі та Аджміра, але вже наступного року на тому ж полі біля Тараїна Мухаммед розбив очолювану Прітхвіраджом армію раджпутських князів, відкривши собі дорогу на Ганг. Незабаром він оволодів всією Джамна-Ганзькою долиною, включаючи Бенгал. Після вбивства Мухаммеда один з тюркських рабів, начальник його гвардії, полководець і намісник Півночі Індії Кутб-уд-дін Айбак (1206–1211), оголосив себе незалежним султаном індійських володінь Турід зі столицею в Делі. Так виник Делійський султанат.
Через те що Султан Ібрагім хотів бриборкати феодалів, ті звернулися до правителя кабульських тимуридів Бабура з проханням звільнити їх від тиранії султана. Бабур не змусив себе просити. Він і сам прагнув захопити багаті індійські землі. У 1525 Бабур розбив Ібрагіма в битві при Паніпаті, поклавши цим початок Могольській імперії, панування якої визначло історію Індії на двісті років.