Однією з важливих проблем драми Г. Ібсена "Ляльковий дім" є проблема багатства і бідності. Але ця проблема є важливою лише в ключі іншої, не менш важливої і значущої. Багатство — це, в першу чергу, влада, яка надає особистості більше можливостей реалізуватися у житті. Від того, якими моральними принципами послуговується особистість, залежать її вчинки, ставлення до людей. Проте не можна сказати, що бідна людина позбавлена можливості бути особистістю та реалізовувати свої потреби та природні нахили. Ф. Шпільгаген писав: "В мені живе любов до свободи і непохитна рішучість не дати нікому себе поневолити; ніколи не схилити своєї голови, коли проти цього протестує моя совість; жити так, як сам життя я розумію, і йти лише тим шляхом, що я його собі обрав, хоч яким би він складним був, не даючи нікому жодним підлещуванням, жодними погрозами звести себе з цього шляху". Ті самі принципи сповідувала головна героїня драми "Ляльковий дім" Нора.
Чому п'єса має назву "Ляльковий дім"? Для з'ясування цього питання не зайвим було б ще раз нагадати, хто така людина і що таке лялька.
Отже, людина — це "суспільна істота, що має свідомість, володіє членороздільною мовою, виробляє і використовує знаряддя праці; особистість як втілення високих інтелектуальних і моральних властивостей". Лялька — "дитяча іграшка у подобі людини; макет фігури якоїсь істоти, зроблений з будь-якого матеріалу; безвольна людина або людина, якою розважаються".
Нора називає себе постійно лялькою, хоча їй хочеться бути завжди людиною. У її житті було два чоловіки, яких вона любила і, навіть, боготворила — батько і чоловік. У скрутну хвилину життя перед