Займе́нник — це самостійна частина мови, що вказує на особу, предмет, ознаку, кількість, але не називає їх. Наприклад: він, ми, щось (вказують на особу, предмет); той, мій, всякий (вказують на ознаку); скільки, стільки (вказують на кількість). Займенники відповідають на питання хто? що? який? чий? скільки? Усі займенники змінюються за відмінками, а деякі, як і прикметники, - ще й за родами та числами. У реченні займенник найчастіше виступає підметом, додатком або означенням, рідше - частиною присудка. Наприклад: Я принесу тобі свою надію (Я - підмет, тобі - додаток, свою - означення).