Новела американського письменника О. Генрі "Дари волхвів" розповідає про те, як молоде подружжя — Джим і Делла Янги — подарували один одному на Різдво найцінніше, що у них було. Делла продала своє волосся, щоб купити чоловыку ланцюжок для годинника, а той продав годинник, щоб подарувати дружині гребінці. Зрозуміло, що такий вибір подарунків був побудований на щирих почуттях та самопожертві. Може здатися, що жертви молодят були марними - і Джим, і Делла не могли скористатися подарунками, що отримали.
Але, на мій прогляд, це не так.
Волосся у Делли виросте. Джим теж не завжди буде бідним - такий відданий чоловік зможе колись заробити гроші, щоб і годинника собі купити, і свою сім'ю утримувати як слід. Все це у них попереду. Так, зараз вони бідні, але вони кохають один одного, і цей скарб у них не відняти. Автор називає їх справжніми мудрецями-волхвами, бо вони розуміють цінність свого кохання та відданості. Тобто, жертва не була марною, вона не могла бути марною, бо свідчала про кохання.
До того ж, цей твір носить частково автобіографічний характер. В основу новели покладено реальні події. У автора була кохана дружина Етол. В житті подружжя була схожа ситуація. Коли Етол тяжко захворіла, автор перебував за кордоном, де переховувався від загрози ув'язнення. Етол, не маючи грошей навіть на ліки, продала свою мережану шаль, купила чоловіку на Різдво золотий ланцюжок для годинника та вислала подарунок поштою. Отримавши звістку про хворобу дружини, О. Генрі продав годинника і купив квиток на поїзд, щоб повернутись до Етол, попри загрозу потрапити до в'язниці.