Ответ:
Вене́ди[1], венди, венети[1], венти, вінди (лат. Venedi, Veneti, Venethi, Venethae, грец. Ούενέδοι; іноді Енети[1] від грец. Ενετοί; нім. Wenden) — найдавніша назва слов'ян[1], під якою вони згадуються в античних джерелах[1][2]. Територія, яку населяли венеди, охоплювала широкі простори від Балтійського моря до Карпат і від Одри до Дніпра. З венедами науковці пов'язують зарубинецьку культуру, називаючи як «пізньозарубинецькі племена»[2]; з київською культурою[2]; з частиною слов'ян черняхівської культури та зубрицької культури[2].
Слов'яни (ст.-сл. словѣнє, болг. славяни, словен. slovani, рос. славяне, біл. славяне, серб. і мак. словени, хорв. і босн. slaveni, пол. słowianie, чеськ. slované, словац. slovania, каш. słowiónie, в.-луж. słowjenjo, н.-луж. słowjany) — найбільша[1] в Європі спільнота однієї мовної групи.
Áнти (дав.-гр. Áνται, лат. Antae, Antes) — слов'янське[1] міжплемінне об'єднання. Археологічно еквівалентом вважаються представники Пеньківської культури[2]. Згадуються візантійськими авторами з IV до початку VII ст.. Склали, переважну (за Грушевським) чи меншу в порівнянні зі склавинами (за Залізняком), частку етногенезу українського народу[3][4].