1. б) Почувши кроки, пташина повернула голівку до нас, втаїлась.
в) Відсунувши фіранку, побачила у синій шибці полотно білого снігу на городі.
2. в) Голосно ридаючи, кинулась Мирослава в його обійми.
3. а) Тонкий струмок чистою сльозою сотався з цього завжди розплющеного ока і, в’ючись, промінився поміж соковитої лугової трави.
в) Добриня, вклонившись, зробив наперед два кроки.
4. ???
5. б) Збираються чабани по черзі, обов’язуються вірьовками, стаючи схожими на затягнутих в лямки парашутистів(,) і спускаються у вогку колодязну глибінь.
6. а) Сказавши кілька слів на прощання, гість попрямував до машини.
7. б) Микола, вкинувши в торбину шматок хліба на полудень, пішов на панський лан понад річкою.
Речення розп., просте, двоскл., поширене, повне, ускл. відокр. обст., пошир., вкинувши в торбину шматок хліба на полудень.
в) А далі од берега, коло самих хат, ростуть дикі груші та яблуні.
Речення розп., просте,двоскл., пошир., повне, ускл. відокр. уточн. обст. місця, пошир. коло самих хат.
8. а) Нижче до фабрики, на рівні між зеленими вербами, біліли рядки німецьких мурованих домків.
в) Лише коли-не-коли найчастіше літніми ранками з’явиться там крило рибальського парусника.
9. в) Осторонь кошар, на белебні, височить кущик тополь.
10. а) Усі мої друзі, за винятком Василя(,) погодилися зі мною.
11. а) Всупереч прогнозам синоптиків, липень був дощовим.
12. а) Одиничні дієприслівники можуть набувати в реченні значення прислівника.
б) Уточнюючі члени речення служать для уточнення, конкретизації, пояснення тих членів речення (уточнюваних), після яких стоять.