Відповідь:
Перепишіть речення, знявши риску, над кожним словом надпишіть, до якої частини мови воно належить.
1. Не так слава, не так слава, як той поговір, що заїздив козак з Січі до вдови на двір(прийменник з іменником) (Т. Шевченко).
2. Вона пішла темним довгим коридором, одчинила двері надвір(прислівник) і спинилася (І. Нечуй-Левицький).
3. Огонь тривоги вилизав глибокі западини в щоках — аж усмокталися вони всередину(прислівник).
4. Не встерігся й Пилипко свого ворога, що заманив його в середину(прийменник з іменником) глухого лісу (Панас Мирний).
5. Тепер сняться мені ті гострі милі очі, але що було, те навіки(прислівник) минуло (І. Нечуй-Левицький).
6. Я загоїти хочу вам рани не на віки(прийменник з іменником) чи роки — на мить (Олександр Олесь).
7. Шапочка з’їхала на бік(прийменник з іменником) голови (М. Коцюбинський).
8. Івась прижмурив одне око, похилив голову набік(прислівник) (Л. Мартович).
9. Слава отаманові! — Закипіла юрба, полетіли шапки вгору(прислівник) (Р. Іваничук).
Пояснення: