Бринять живою радістю ліси, як ранок спалахне на небокраї, як сонце огняне завісу піднімає із їх первісної і чистої краси.
Із поля дівчина утомлена прийшла і, хоч вечеряти дбайлива кличе мати, за сапку - і в квітник, де рожа розцвіла, де кучерявляться кущі любистку й м'яти.
Та знай, що тільки тут, де невгамовний труд землі насиченій родюче лоно ранить, доспіють ягоди і радощі повстануть.
Той, хто любить паростки кленові, хто діброви молоді ростить, сам достоїн людської любові, бо живе й працює для століть!
Коли набирають стяги епохи вітру нового і висоти, думай, що світ змінити хоч трохи повинен і ти.
Треба докласти всіх зусиль, щоб перетворити отччення на ліпше, якщо воно відстале, або самому дорівнятися йому, якщо сам відстав.
Люди зрозуміли, що якщо вони добре працюватимуть, то щось зароблять.