Фіолетову фіалку
Юний ранок відгорнув
І фіалка на світанку
Пробудилася вад сну.
або
Цвіте під краплями дощу
Одна фіалка, жовто-ніжна
І в тиші-парослях хвощу,
Де конюшина, коло, різна.
Пелюстки дощик окропив -
Умив ледь сонні, чисті очі.
Зеленим гомоном кропив
і шум і шелести урочі.
Маленька, лагідна цвіте
Хоч біля трав, та край дороги.
І часто мріяла про те -
Щоб не топтали більше ноги…
А інша там у кропиві
І дощ її минає, знову.
Не знав, що квіти є живі,
Які чекають на обнову.
І скільки марила про те,
Як добре тій, що край дороги.
і де та квітка не росте -
Немає місця без тривоги.