В останнє сторіччя наука розвивалася і розвивається в даний час дуже швидкими темпами. В даний час обсяг наукових знань подвоюється кожні 10-15 років. Близько 90% усіх вчених, коли-небудь жили на Землі, є нашими сучасниками. За останні 300 років, а саме такий вік сучасної науки, людство зробило величезний ривок у своєму розвитку. Близько 90% усіх науково-технічних досягнень були зроблені в наш час. Весь оточуючий нас світ показує якого прогресу досягло людство. Саме наука стала головною причиною такого бурхливого розвитку людського суспільства, переходу до постіндустріального суспільства, повсюдного впровадження інформаційних технологій, появи "нової економіки", почала перенесення знань людства в електронну форму, зручну для зберігання, систематизації, пошуку та обробки, та ін Все це переконливо доводить, що наука в наші дні ставати все більш і більш значущою і істотною частиною реальності.
Співвідносячи науку з життєдіяльністю людини, виникають питання: що таке наука? Які рушійні сили виникнення та розвитку науки? Чи існують межінаукового пізнання і пізнання взагалі? Яке місце заснованої на науці раціональності в системі інших способів ставлення до світу? Як наука пов'язана з різноманітністю форм і видів життєдіяльності людини? Яка роль науки в житті суспільства? Обговорення всіх цих і безлічі інших світоглядно - філософських питань супроводжувало становлення і розвиток сучасної науки і було необхідною формою усвідомлення особливостей як самої науки, так і тієї цивілізації, в рамках якої наукове ставлення до світу стало можливим. Сьогодні ці питання стоять у новій і дуже гострій формі. Це пов'язано перш за все з тією ситуацією, в якій опинилася сучасна цивілізація. З одного боку, було виявлено небачені перспективи науки і заснованої на ній техніки. Сучасне суспільство вступає вінформаційну стадію розвитку, раціоналізація всієї соціальної життя стає не тільки можливою, але й життєво необхідною. З іншого боку, виявилися межі розвитку цивілізації односторонньо технологічного типу: і в зв'язку з глобальною екологічною кризою, і як наслідок виявилася, неможливості тотальногоуправління соціальними процесами.