Аналіз передумов виникнення, функціонування та розвитку людського
суспільства починається зверненням до людської діяльності. Сама історія,
як відомо, є «не що інше, як діяльність людини, що переслідує свої
цілі...». Ставлячи перед собою певну мету, людина починає добиватися
задоволення відповідної потреби. Тому діяльність людини (її
спрямованість, характер, суспільна цінність і значущість) у кінцевому
підсумку визначається складною системою потреб, що переплітаються,
взаємовпливають одна на одну.
Поряд з елементарними потребами, задоволення яких забезпечує саме
фізичне існування людини (їжа, одяг, житло і т. п.), важливе місце в її
житті займають духовні потреби, притаманні людині як родовій істоті,
потреби, що сформувалися в процесі соціогенезу. Сюди слід віднести
передусім потреби людини в любові та спілкуванні, які, в свою чергу,
пов'язані з потребами співчутливості, розуміння, захисту честі, поваги.
В указаних духовних потребах виділяються вищі соціальні потреби, що
формуються на основі взаємозв'язку людини та природи. Будучи пов'язаними
з емоціями та почуттями індивіда, потреби зазнають впливу сфери
неусвідомлених спонукань, нерідко набуваючи при цьому в різній мірі
вираженого релігійного й навіть міфологічного забарвлення. Відображаючи
різні етапи становлення та розвитку особистості, вищі соціальні потреби
знімають суперечності, властиві відношенню особистість — суспільство,
суперечності соціального середовища. На формування цих потреб справляє
також вплив усвідомлення людиною свого біологічного існування, інтерес
до проблеми соціального безсмертя.