Я хочу розповісти вам про кота. Нещодавно я був у гостях, там і
побачив цього пухнастого мурчика. Він мені дуже сподобався, незважаючи
на те, що такого нахабного кота я ще не бачив у житті.Господарі
звуть його просто Сірий або Сіренький за попелястий, навіть сріблястий,
колір його шубки. Це жвавий, неначе м'ячик, молоденький звір. Мабуть,
нещодавно він ще був кошеням.Сірий весь час вимагає їсти, скільки
б його не годували! Без усяких докорів сумління він голосно нявчить на
кухні, сунеться під ноги, вилізає на стіл, нишпорить по пакунках. Якщо
господиня не відразу годує його, цей нахаба кусає її за ноги! Господаря
кіт дещо побоюється. В його присутності Сірий на стіл не лізе, а ставить
на стіл передні лапи та обнюхує страви. Ось яка нахабна тварина!Але
без сіренького кота було б нудно! Коли він гуляє надворі приватної
садиби, відчуваєш, що чогось не вистачає. Здавалося б, вдома спокійно.
Ніхто не мурчить, не нявчить, не підлещується, не лізе мокрими вусами в
саме обличчя. Не треба весь час дивитися під ноги, щоб, бува, не
наступити на Сірого. Нікого "виховувати”, нікому "почитати мораль”. Але
чомусь з нетерпінням чекаєш: коли-то вже з'явиться той вредний кіт!