За партою сидить Соломія, раптом до класу вбігає Ірина.
Знаєш, що трапилось?
- Ні, але з твого виразу обличчя неважко здогадатись…
Продовжуй!
Це щось таке, що тебе дуже зацікавило.
Можливо, але ти навіть не здогадуєшся, що по коридору вже іде до нашого класу “новачок”.
І що? Мені байдуже… Ех, якби він був гарний як намальований, тоді інша річ.
Та він викапаний Роберт Томас Паттінсон!
Невже?
Справді. Він такий загадковий, оповитий таємницею.
Ти так розповідаєш, ніби це ідеал хлопця.
Можна подумати, що ти не зацікавилась ним.
-Якщо чесно, то я ще не бачила його, а вже хочу сидіти з ним за партою.Чому ж він зволікає?
… Вибач, але це була моя вигадка, що допомогла нам помріяти.
Нема за що вибачатись, бо це було весело. Ми могли змалювати в своїй уяві ідеального хлопця.
Ти, напевно, думала, що він спортивної статури, енергійний, розумний і красивий.
А ти була впевнена, що в нього чудовий голос та миловидне обличчя.
Дівчата не зауважили,як до класу зайшов учитель. Вони швиденько підготувались до уроку. За декілька хвилин уже стояли біля дошки й розв’язували складні задачі.