Милий край ! Як я давно тут не був .І знову діжу заводить мати,І знову знайомий запах хлібаНескінченно хочеться вдихати .
Хата з невигадливою оздобленням ,Де ні кришталю і ні килимів ,Дорога мені цим постійністю ,Чистотою не фарбований підлог .
Над сурму дим спіраллю в'ється ,Чується мукання корів ,Лай Дружка з будки лунає ,Луною вторять пси з інших дворів.
Я на світанку вийду в чисте поле ,Постою безмовно біля річки.Стіснет серце від сладчайшей болю:Узи дитинства! Як же ви ж міцні !
Душу знову собі розворушив я ,Сп'янівши чарівної красоюСільської непрестижною були ,Де трава із кришталевими росою.
Батьківщина, що малою зветься ,До країв наповнила тугою ,Тихій болем у серці віддається ,Хоч давно я житель міський .
І знову тут упрекну себе я ,Клятву дам , що скоро повернуся .Родина від краю і до краю ,Ти навіки дорога мені , Русь!