Я дуже люблю читати. Мені подобається переживати пригоди кожного
героя, переноситися в часі й просторі. Завжди цікаво порівнювати свої
думки з думкою автора, придумувати, як би ти надійшов на місці героя
Перша книжка, що я прочитала сама, був збірник російських народних
казок. Чарівний мир, де живуть Змії-Гориничи, Василиси Прекрасні й
Ивани-Царевичі, де звірі розмовляють, а в лісі можна побачити лісовика й
наткнутися на хатинку Баби-Яги, не міг мені не сподобатися
И дотепер я найбільше люблю казки, все чарівне й незвичайне. Краща ж казка, як мені здається, це книга Льюиса Керролла «Аліса в Країні Чудес».
Крім того, мені подобається знайомитися з людьми за допомогою
книг, переймати життєвий досвід письменників, їхнє знання людей, які
вони вкладають у свої добутки, бачити далекі часи й країни очами тих,
хто жив у ту епоху. Ніщо не здатне замінити книгу: ні краща у світі
театральна постановка, ні фільм талантливейшего режисера
Моє покоління не вміє читати. Природно, я не маю на увазі вміння
складати букви в склади, а склади – у слова. Ні, мовлення зовсім про
іншому: ми не вміємо одержувати задоволення від книги, співпереживати
героям, цінувати талант письменника і його майстерність володіння
словом. Диск із голлівудським бойовиком або новою комп’ютерною грою
значить для будь-якого одиннадцатиклассника набагато більше, ніж все
зібрання творів Достоєвського, і виключень із цього правила, на жаль,
дуже небагато. Це ставиться не тільки до мого покоління: поступово
зникати культура читання початку вже давно.
Можливо, це відбувається тому, що в останні десятиліття життя стало
набагато динамичнее й у людей бракує часу на читання. Крім того, книзі
складно суперничати з постійно, що з’являються новинками, кіно,
можливостями Інтернету, комп’ютерними іграми. Поступово класична література стає доступної відносно невеликій кількості людей, які здатні зрозуміти й оцінити пропоновані нею скарбу