У своїй поемі «Гайдамаки» Шевченко оспівав
героїчне минуле українського народу. Використання
спогадів старих людей і фольклорних матеріалів
про повстання гайдамаків проти національного й
релігійного гніту дало поетові змогу змалювати
історичні події так, як їх оцінював народ.
Повсталий народ є головним героєм поеми,
атиповим представником повстанців змальований
Ярема Галайда.
Отакий-то мій Ярема,
Сирота багатий.
Ярема-сирота — наймит, один з тих, хто найбільше
зазнав кривди від гнобителів. Довго терпів Ярема
знущання над собою, але розпочалося повстання, і
він виступив у перших рядах народних борців за
волю. Убогий сирота стає героєм, захисником
людських прав, непримиренним ворогом панів.
Ярема — виразник волелюбних прагнень
пригноблених людей. Він, як і інші повстанці,
вірить в ідеальний образ «доброго гетьмана», який
захистить простий народ:
Оживуть гетьмани в золотім жупані;
Прокинеться доля…
За цю долю, за омріяну волю Ярема Галайда
виявляє у бою надзвичайну завзятість:
А Ярема — страшно глянуть —
По три, по чотири
Так і кладе.
Та Галайда не тільки непохитний боєць, а й
ніжний закоханий. З теплотою Шевченко
змальовує його кохання до Оксани, заради якої
Ярема готовий на будь-який подвиг.
Ярема Галайда — утілення народного гніву проти
панів, непримиренності, нещадності до ворогів. І
хоч образ цього героя створений поетичною уявою
Шевченка, ми по праву можемо назвати його
історичним. Ярема — це багатостраждальний
український народ, і його участь у повстанні —
патріотичний подвиг в ім’я волі.