- А що казати? Я думаю, що не треба шукати
головного. Тому що без мене не буде ні Тисячі, ні Десяти тисяч, я – простий
числівник, утворений з одного слова, а є ще числівники , утворені з двох коренів, вони називаються складними (
тринадцять ), і бувають такі, які містять два або більше простих чи складених
числівників, вони називаються складеними ( сто двадцять). Ось так. А чи знаєте
ви, що всі ми кількісні числівники, тому що відповідаємо на питання скільки?, і ми також можемо бути ще й
порядковими, коли будемо відповідати на питання котрий?- відповів усім розумний числівник Один.
Всі
числівники замислились і зрозуміли, що числівник Один сказав правду – не треба
шукати головного, кожен на своєму місці – головний. Одного
разу зібралися всі числівники на нараду
і почали сперечатися, хто з них
найголовніший.
-
Я дуже велике
число, я – Тисяча, отже , я – головний.-
А я ще більше число, я – Десять тисяч, значить я
головніший за всіх!
І почалась суперечка Кожного разу знаходився
числівник, який був найбільшим. І тільки числівник Один стояв і мовчки на все дивився.
- А
ти чого мовчиш? – спитали у нього.