Високо в небі жив собі добрий дядькр Грім. Була у нього жінка Злива. Вона любила сперечатися зі своїм чоловіком. А коли вони сперечалися між собою, то Злива завжди плакала. І тоді на землю падали стрімкі краплі води. Дядькові Грому було жалко дітей, які могли потрапити під зливу. І дядько гримів, як міг, щоб попередити дітлахів.