Колись давно, в містечку Київ, зі мною стався незвичайний випадок...
Рано вранці я збирав свої речі, адже мав з батьками їхати у відпустку. Зустрічати потяг, ми повинні були у Києві. Прибувши в це чудове місто, ми вирішили прогулятися. Оглянули пам'ятні місця, сходили на шопінг. Потім ми сіли на метро.
Метро на мою думку здавалося брудне. В вагоні було застояне повітря. Прибувши на вокзал я побачив як стара людина схопилася за серце. Ми з батьками одразу ж підбігли до дідуся. Він подивився на мене, та вимовив:
- Рятуй хлопчик, допоможи...
Я зрозумів що потрібно робити масаж серця. Я ритмічно почав стискати руками грудну частину дідуся, а тобто серце. З уроків біології я запам'ятав як це робити. Я відчув пульсову хвилю, а це означало що дідуся врятовано. Він відкрив свої блакитні від болю очі та сказав мені такі слова:
- Ти герой хлопче, спасибі.
Ось такий тяжкий, але героїчний випадок відбувся зі мною.