Хто з нас не пам*ятає свій перший день у школі. Перший дзвоник, святкова лінійка і знайомство з першою вчителькою
Скільки років минуло, а я все це бачу, наче наяву. ЇЇ добра, лагідна усмішка, завжди звернена до нас, що б ми не натворили. Її такі м*ягкі, такі ніжні руки, завжди готові підтримати нас у скруті. ЇЇ голос, такий мелодійний, такий приємний, такий рідний, що, здавалося, немає у світі жодної мелодії, яка б зрівнялася красою з ним.
Вона завжди допомагала нам у всьому. У завданнях, у порадах. Навіть закінчивши початкову школу, ми далі продовжували ходити до вчительки в гості. Просто щоб побачити її, щоб поринути у безтурботні часи дитинства.
Ми любили і любимо її. Любимо не лише за те, що вона навчила нас писати, читати, рахувати. Ні, наша перша вчителька дала нам набагато більше, ніж прості шкільні знання. Вона дала нам уроки любові, вірності та доброти. Саме за це ми всі їй вдячні.