Ось і підійшла до кінця зима. Закінчується лютий, який є останнім місяцем цієї пори року, а в двері вже стукає березень.
Я люблю зиму. Адже так весело спускатися на санчатах з гірки, ліпити сніговика чи гратися у сніжки з друзями. Але сніг потроху тане. Поволі, де-не-де, починає виглядати чорна земля. Сонце вже частіше з*являється на небосхилі і зацікавлено торкається своїм теплим промінням снігові кучугури, бурульки на дахах та сніговика, якого зліпили ми з товаришами. Не витримуючи цього тепла, бурульки починають плакати, а сніговик робиться дедалі меншим, немов хоче сховатися від сонечка під землею. Лід на озері теж стає дедалі тоншим, а місцями вже й геть розтанув.
Оживає й природа. Пташки веселіше щебечуть. Перший пролісок несміливо виглянув з-під снігу. Зима відступає. Це її останні дні.