Сулейман царствував 46 років (1520—1566). Скоро по вступленню на престол пішов війною проти Угорщини і показався відразу грізним сусідом християнського світу та дуже здібним вождем. Він здобув Біл-город над Дунаєм та всі околишні замки. Опісля спустошував береги Італії. Армію мав поверх півмільйону і 15 000 гвардії яничарів дуже дисциплінованих. Доходи його становили близько 5 000 000 аспрів щорічно. Силі його не було рівні в цілім тодішнім світі. Був твердого
Характеру, відважний, розумний, працьовитий, раз даного слова все вірно додержував. Любив молитву (сам укладав побожні псалми). Росту був високого, рухи мав поважні, вираз обличчя дивно лагідний, в поведенні самостійний. Не піддягав нікому, опріч своєї жінки Роксоляни, «невольниці з руської країни». Сулейман помер у глибокій старості, переживши всіх своїх ворогів й улюблену жінку Роксо-ляну, котру любив аж до її смерті.
За законами вірування падишах міг мати чотирьох законних дружин. Діти першої з них ставали наступниками престолу. Вірніше, наслідував престол один первенець, а решту часто очікувала сумна доля: всі претенденти на владу підлягали знищенню.Окрім дружин падишах мав будь-яке число одалісок. У різний час при різних султанах в гаремі жило від кількох сотень до тисячі і більше жінок, кожна з яких обов'язково була надзвичайно красива. Також у гаремі був штат євнухів-кастратів, прислужниць різного віку, масажисток, лікарів і тому подібних. Керував всім цим складним господарством «керівник дівчат» — євнух кизлярагаси.