Єдність людини і
природи.
Людина – дитина
безмежного Космосу. Наш організм складається з елементів синтезованих всередині
гігантських зірок, більших в десятки разів за Сонце. В центрі нашого Сонця
недостатня температура, щоб синтезувати Карбон (Вуглець) – елемент життя,
Оксиген (Кисень), Нітроген (Азот)….
Людина є
результатом еволюції безкінечного Всесвіту. Ця еволюція відбувалась на протязі
14 мільярдів років. Якщо подивитись навколо, то все, що нас оточує – наші
родичі, тобто все навколо нас має генетичний зв’язок з нами. Генетичний зв’язок
– єдність по походженню, тобто ми маємо спільну точку простору-часу, де ми
знаходились разом в одному місці. Якщо це метали, то нас розділяє проміжок часу
в 10 мільярдів років, якщо живі істоти (рослини, віруси, бактерії), то близько
7 мільярдів років, коли виник спільний для усіх живих істот генетичний код.
Необхідно розуміти, що Земля – колиска життя. Сучасна наука не має доказів, що
життя існує ще в якійсь точці безмежного Космосу. Людська цивілізація уже не
може бути в границях цієї колиски. Тому необхідно дуже виважено відноситись до
цього факту, щоб не загасити єдину свічку живого розуму у Всесвіті. За 4
мільярди років існування Землі Природа відшліфувала екологічних баланс, який
єднає людину і природу. Кілька сотень років індустріальне суспільство
побудувало свою екологічну нішу. Але треба розуміти, що за цей короткий час
людство не може вирішити проблеми, на рішення яких в Природі були затрачені
мільярди років. Місто така сама частина Природи, як і ліс, поле, океан. Єдиний
вихід для Цивілізації – експансія в безмежний космос. Люди – діти зірок, мають
повернутись в безмежний Космос.