Краю мій, люблю я тебе вдень і вночі, вранці і ввечері і не знаю краю своєї любові (Панас Мирний)
Річка синіє, зітхає, сміється (М. Рильський) ;
Розпарена теплінь віє соняшником, коноплею і яблуками (М. Стельмах) .
А душа нашої людини проста, без хитрощів (О. Корнійчук) .
Хмари пливли за вершини Казбека і затьмарювали місяць (В. Собко) .
Дзвінко й безтурботно перекликалися, співали, щебетали пташки (О. Войченко) .
Христина повернулась додому стомлена, але щаслива (Ю. Збанацький) .