Головна тема твору — осудження війни царизму на Кавказі — дала Шевченкові змогу створити сатиру на політичні, соціальні й ідеологічні основи царської Росії: самодержавство, кріпосництво, церковників. Водночас «Кавказ» розгортає й позитивну тему — прославлення боротьби за свободу.Основним геросм твору є кавказькі народи, які намагається закути в ланцюги неволі російське самодержавство. Віра в їх безсмертя й непереможність найповніше виявилася в символічному образі нескореного Прометея — титана з грецької міфології. Проводячи цю паралель, поет висловлює думку, що вільного народу ніколи не уярмити, він нездоланний і відроджується знову й знов.
Кавказ» був написаний Т. Шевченком у Переяславі 1845 p., автограф твору міститься в альбомі «Три літа». Традиційне визначення жанру «Кавказу» як поеми зумовлене відносно великим розміром і суспільним значенням твору. Таке визначення, проте, можна прийняти лише умовно, адже твір не має сюжету, у ньому відсутні дійові особи, що не є характерним для поеми як жанру. «Кавказ» — індивідуальна лірико-сатирична жанрова форма, близька водночас і до інвективи, і до медитації, і до героїчної оди.Твір присвячено другові поета, Якову де Бальмену, який загинув під час загарбницької війни Росії за приєднання Кавказу.